Стелила ніч пеленку на дорогу,
Мороз збирав всю воду від дощу.
Невдача хустку кутає убогу
На дівчину красиву,молоду.
Вона колись жила в староі тітки,
Приіхав з міста син,іі прогнав.
Вона хотіла спати біля хвіртки,
Де лиш мороз у щічку цілував.
А тітка стара і не розуміє,
Що син іі одежу всю надвір.
Вона буде щасливою,зуміє.
Ти тільки рідна дівчинко повір.
Молилася і мерзли іі ноги,
Замерзли руки,стомлена душа.
Ні,це не муки,Боже,це не муки,
Я зможу все,бо зовсім молода.
Селом колядували хлопці гарні,
Приіхав з міста лікар до батьків.
-Дивіться,хтось лежить,я у лікарню
Іі відвезу.
Бог так захотів.
Щоб дівчинку зустрів він на дорозі,
Тому і вигнав брат іі надвір.
Допомогти сирітці Бог у змозі,
Ти тільки в Бога і в удачу вір.
Приніс іі в будинок,закохався.
Така гарненька!Та таких нема.
Пішов шукати брат і сподівався,
Що не замерзла хоч серед села.
А то б сгорів від сорому.По всьому,
Як іі доля?Чи іще жива?
-Я не віддам тепер тебе нікому,
За мене вийдеш,будеш ти моя.
Стояла в церкві гарна наречена,
Стояла іі тітонька стара.
Дорога білим снігом застелена,
По ній весільна кочія ішла.
Так зворушливо! Чи так багато читаєш,а чи не менше слухаєш ? Оті історії повчальні,такі важливі у нас час,то дуже добра справа,що нам усім складаєш і читать даєш!
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую.Такий коментар дуже гарний для мене дарунок.