Я прощала тобі стільки дивних речей.
Кричала в істериці «ТАК НЕ РОБИТЬСЯ!»
А потім торкалась твоїх сильних плечей,
Рукою – щетини…відчувала, як колиться…
І знаєш, що? Найдивніше з усіх відчуттів
Та щетина…Я не готова тебе відпускати.
Якби ж і ти, отак, як я не хотів,
Отак панічно боявся мене втрачати…
