Тугу
Місяць за хмари
в підводі везе
Чумацьким шляхом
зоряними кОнями.
Без припони
мої почуття
до Тебе.
Стихійно рушаю
навспак.
Дай тільки знак,
що потрібна.
Дощить дрібно
По тілу і
по душі.
Дощі.
Очищаюся.
Зливаюся з каменем.
Шлях надламаний,
Не весь видимий
на перЕд вирина -
Ступай!
То й нехай!!!
Очі заплющу
І в Безодню,
крізь хмари,
де ти - Симарглом -
підхопиш,
не даш упасти...
Ось воно!
Ще мить
і... Щастя!
Серце не підводить.
А місяць хай
подалі везе тугу
у срібній своїй підводі...
