Втомленим поглядом день зустрічала,
Свічки полум'ям ледь догораючи,
І не знала. Ридала. Не знаючи.
І питала у долі втікаючи:
Звідки взялося все не позначене?
Не почула. Відчула. Не втрачено.
І червоними лютими фарбами,
Сіру ніч малювала в світанні.
І чекала, немов би - в останнє...
Але серце відчуло завчасно,
Туга-біль поза обрієм зникли.
Все - як звикла. Вже звикла...
