І це мине ? … напевне … .
Гнию з середини , ледь дихаю
В сукно буденності загорнене
Душа сліпа стає безликою
Мовчання гірше крику й болі
На шмаття серце розрива
І темрява єством вся з хворі
Безвихідь пропонує за дарма
Довільний простір . Роби , що бажаєш !
Та ж наче цілий тілом й розумом
Але для серця спокою шукаєм
І кожним подихом , і кожним поглядом
Осточортіло , бісове будення
Мінливість часу справді не зрадлива
Хоч часом теплі шпилі терня
Та де ж блукаєш радісна хвилина ?
