Я дякую тобі за те,
Що був зі мною, коли помирала,
Коли душу на волю відпускала,
Коли зневажала земне.
Я дякую, що не залишив,
Бо це я тобі «прощай» сказала,
Що за руку тримав,
Хоч вона холодною поволі ставала.
Я вдячна, що любив
І кроками не міряв між нами відстань,
Що ти вірно чекав,
І забув про червень місяць.
