У юнь стрімку ввірвалася ЛЮБОВ.
Троянд духмяних цно́та на простинці,
і вільнокрилля сніжних голубі́в,
і пле́тиво схміліле наодинці.
Та омину́ла ра́ду серця тьма.
Лишень у вітру звідала тихенько,
чи збудеться усе чого нема,
чи не мине́ розрадонька серденько?
Думки́ весною вплетені в кохання,
з потоків надр і сяйва у оча́х.
Злеліяний у потаємній скринці
розправив крильця осмілілий птах.
Не вгамувати...Зважилась пустити:
Яка ж то буде світу новина́ -
надкушена ране́тка на тарілці,
похмілля від незрілого, вина?
.....
Мину́ло. Довгожданне дефілє́
розвіялось із вра́нішнім тума́ном.
За ним у слід коханнячко її,
засо́хло, мов пелю́стки під диваном.
Риторичні питання. Потонути боятись на моря не їздити. 
на тему?
