Мені здається, що цей дощ навічно.
Він тихо стукає в моє вікно,
Він обмиває мої сльози,
Ті сльози, що лились не так давно.
Мені здається, що цей смуток вічно,
Тривожно вдаряє в наші серця,
Він спопеляє душі, рідні душі,
Які люблю я без кінця.
Мені здається, що ця весна плаче.
Вона тихо плаче за Нами,
Що Нас не було і ніколи не буде,
Що Наше життя - суцільні драми.
Ні, наше життя це не тільки суцільні драми.Наше життя-це прекрасні,незабутні моменти радості. (Не ображайтесь будь ласка,це лише моя думка) А вірш у Вас дуже чуттєвий та проникливий. І це є добре
Лілея відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та я не ображаюсь...просто я описала своє життя за певний період...
дякую...дуже приємно це чути....