Якісь сигнали через нас
пускала земля зорям,
І блискавкою летів час,
Ми провожали зором.
Діти малі... ми у саду
Їли серпневі груші,
І звучали в мажорнім ладу
Юні солодкі душі.
Здається,ніби вчора те було:
Ми - діти,котрих вабить зорепад.
Повітря серпня в пам*яті пливло.
Здається, наче вчора...й груші, й сад.
