Ні, я не грім - я лиш відлуння.
Ні, я не злива - крапля граду.
Зефір холодний, а не вітер буйний.
Я не хазяїн - я актор театру.
Ні, я не трав розкішне поле -
Я камінь поміж корінців,
Чужого неба тихий промінь -
Моє ж наполовину в темноті.
Я не загадка слів розумних,
Не висота одвічних істин -
Я двері тіней вірних,
Я шум трави на ґрунті грішнім.
Ні, я не звук гучної мови,
І я не пам"ять сліз й образ -
Я голоси збираю в коло,
Стаю по центрі - я слухач.
Я не любов до всього світу,
Я не обійми всій землі,
Мій гнів не сипле квіти -
Зате я не брешу собі.
Я не набір потрібних фраз,
Я не зразок людських манер -
Я просто плинність через час,
Шматочок світових проблем
