Тихенько спить маленьке щастя,
З-під ковдри носиком сопе.
Рожевим щічкам поцілунки
Нічна чаклунка ніжно шле.
А я дивлюсь і тихо плачу –
Хоч сліз не висохли сліди,
Я віддаю їй свою вдачу
Одним лиш дотиком руки.
Я перед Богом на колінах
(давно я стала не свята),
Але насмілююсь благати:
Спаси дитя моє від зла!
Тихенько спить маленьке щастя…
Нічний я огник погашую
Малесеньку дитячу ручку
Прижму до серця – і засну.
