Тихенько спить маленьке щастя,
З-під ковдри носиком сопе.
Рожевим щічкам поцілунки
Нічна чаклунка ніжно шле.
А я дивлюсь і тихо плачу –
Хоч сліз не висохли сліди,
Я віддаю їй свою вдачу
Одним лиш дотиком руки.
Я перед Богом на колінах
(давно я стала не свята),
Але насмілююсь благати:
Спаси дитя моє від зла!
Тихенько спить маленьке щастя…
Нічний я огник погашую
Малесеньку дитячу ручку
Прижму до серця – і засну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166443
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.01.2010
автор: Левченко Оля В.