Комусь ти щастя віддаєш,
Комусь усмішку свою милу.
Але навіщо ти, чому,
Своє серце ховаєш в могилу?
Я не можу нічого судити,
Але й мовчати я теж не у змозі.
Чому, чому боїшся жити?
Хто тобі став на дорозі?
Навіщо мовчиш щогодини?
За що ти любов проклинаєш?
У чому моя є провина?
Навіщо безвільно згасаєш?
Я знаю ,мабудь, ти все чуєш,
Вдаєш що ти ,мовби, оглух.
Та не можу я уже чути
Безмовний тишини , немовби, звук.
Усе було добре ,ти знаєш
І все буде добре ,повір..
Лиш вітер тихенько співає..
"Не має вона уже сил..."
