Безсоння у чеканні ранку
Вбиває сенс у вирі слів.
Думок рятунок - у світанку,
Бо ллється через край мій гнів.
А, може то лише безвихідь?
Та знаю: відповідь німа.
І тільки жовтокрила либідь
На день журбу мою схова.
Та втома закриває очі,
У сон нарешті порина.
Ніколи не забуду ночі,
Що наодинці провела.
