Я дякую за казку, таку блакитнооку.
Троянди сніжнобілі і чисті, наче сніг.
За те, що ти стояв від мене напівкроку
І небо прихиляв, всміхаючись до ніг.
За те, що був завжди простий, без перебільшень.
Самотність наче сон в долонях розчинилась.
За відданість сліпу, за руки ніжні й грішні,
За все, що в нас було і чому не судилось.
Оценка поэта: 5 Я прочитав ту казку
Блакитну й синьооку,
Тай вирішив податись
у мандри навпрошки
Хоча б на один місяць,
А може на півроку
В країну де троянди
усипали стежки!
Там весело й цікаво,
Все неймовірно біле,
А почуття та думки
Лиш добрі та святі...
Я дякую надхненню,
Таке ти щире й миле,
До зустрічі в Новому!
Та щастя на землі!
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00