Не напишу листа, не напишу...
Та Ви ж прекрасно знаєте, що горда,
Свою любов у серці залишу,
Така я вже велична та і скромна.
Ви так хотіли, щось мені сказать,
Та бачу, що сміливості забракло,
А на обличчі вразила сльоза...
Та тут без слів не обійтися, марно.
Ваш погляд той, до глибини п'янив,
Та я не видавала, лиш байдужість...
І помічала, як же він любив,
Та Ви свою втрачали згодом мужність.
І лиш прощай, що кинула у даль,
Ви вперто із образою сприйняли,
У ранок той на превеликий жаль
На роздоріжжі долі дві стояли...
