А хочеш,
я буду щасливою,
солодкою спогадів зливою,
щоб ніжними
змити
краплинами
утому твою без вагань?
Веселою буду,
дбайливою,
як промінь над літньою нивою,
і добрими стану новинами
в далекій дорозі чекань.
А хочеш,
я стану сміливою,
рікою кохання бурхливою,
зі снів,
що з димами й туманами,
зітру гіркоту полину,
в бажання прилину звабливою,
як вітер,
незвично грайливою,
ввійду ідеалом покірності
в омріяну казку нічну.
А хочеш мене вередливою,
химерною,
трохи вразливою?
Тебе до дощів ревнуватиму,
до вітру,
до днів і ночей…
Пробач,
як буваю лякливою,
мов пісня утрати,
журливою…
Хоти!
Я від слів не тікатиму –
хай світ ощасливиться цей.
