На щоках слід від сліз,
В небі зоряний віз,
Та ще місяця жовта підкова ,
А снігами зима накриває поля
Ніч співає землі колискову.
Стара хвіртка скрипить,
Забуваєш на мить,
На війні - життя поруч зі смертю,
Я ступаю в стежки:
Навмання, навпрошки
І пишу листи долі в конверті.
Це життя перевіє кукіль крізь літа
І посіє лиш зерна в землицю,
Бог дає це життя, доля - будні й свята,
І освячує сонце світлицю.
Перейти б цей місток,
Де до щастя лиш крок
І тримати конвертик від долі,
Бо життєві літа, наче коні летять,
Лиш душа хоче щастя і волі.
Галина Грицина.
