Розкішні готелі — майбутні руїни.
Ще вчора комусь смакувались коктейлі
і музика грала...
І море, немовби улун у піалі,
чекало гостей...
А річка гірська понеслася по руслу:
трощила усе на путі невблаганно —
І ось вам!.. — Такий апогей
непоборної сили.
Краса рукотворна — рікою розп'ята.
І злива вогню підливала завзято...
Бо слово останнє — це слово природи.
Стихії плювати на гроші,
на моду.
Вона по собі залишає руїни.
І хто ж в тому винний?..
На руслі ріки — не людина господар.
О, ні, не людина.
Написано в зв'язку з подіями,
які відбулися
3 жовтня 25 року в Болгарії.
Особливо постраждало селище
Єленітє, дуже живописне,
де гора Стара Планина
зустрічається з Чорним морем.
На руслі ріки є будівлі.
