Так потихенько крадькома
Прийти зібралася зима.
Спочатку страху напустила,
Потужні зливи запросила.
Не притаманні геть зимі
Ці мрячні і сльозливі дні.
Скажи, де своє плаття діла?
Невже ти так розледачіла,
Що одягатись перестала,
В осінніх мандрах заблукала?
Свої пишноти розгубила
Й по світу іншому пустила?
Давай не будемо хитрити,
Почнемо білий шлейф стелити.
Туман розбризкаєм усюди
Й повернем у сім'ю приблуди.
Вже повертатись їм пора,
Поки не кінчилась зима.
Одягнем їх у білі шати,
Щоби могли похизувати,
Свої наряди показати.
Ще й діаманти почіпляєм.
Отак ми зимоньку встрічаєм!
