22 листопада – День Пам’яті жертв ГОЛОДОМОРУ –
геноциду Українського народу
ГОЛОДОМОР в УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ ТВОРЧОСТІ
ПРОРОЦТВО Великого КОБЗАРЯ:
«А голод стогне на селі.
І стогне він, стогне по всій Україні.
Кара Господéва. Тисячами гинуть
Голоднії люде. А скирти гниють.
А пани й полову жидам продають.
Та голоду раді, та Бога благають,
Щоб ще хоч годочок хлібець не рожав».
Т.Г.ШЕВЧЕНКО (Поема «Княжна», 1847 р.)
У свідомості мойого покоління Голодомор (1932-33 рр.) спершу відобразився від спогадів батьків, бабусь і дідусів як насильницьке знищення людей, вимирання їх через нестачу продовольства, яке влада забирала у селян. У моїх пращурів по материнській і батьківській лініях була корівка, завдяки якій, про що вони неодноразово розповідали, вдалося вижити ( у с. Хмелів на Роменщині та у с. Козельщині на Полтавщині). Найтяжчою була осінь-зима 1933 року. Навесні у них почали вже пухнути ноги і, якби не акація та конюшина, лобода, що їли і запивали їх кількома ковтками молока, бо його було обмаль, вони б не вижили… Цвіте акація біло...
Рука матінки тремтіло
подає її до рóтка,
грони ті такі солодкі.
Цвітом білим, ніби медом, –
дати голоду потребу.
З качанів пекли лепьошки,
щоб триматися хоч трошки.
У батьків напухли ноги,
ледве виповзли з порогу,
щоб нарвати знову цвіту,
аби діткам щось поїсти.
Бур’яни теж позбирали
і з них їжу готували.
Їжаків також варили,
потім животи боліли.
На шпилі є конюшина,
а у ній – мертва людина,
у руках трима суцвіття.
Скрізь настало лихоліття.
Буряки й картопля – гн́илі,
були всій родині милі.
“Суп” і “борщ” вони варили,
баландою всіх дурили.
(Уривки з мультимедійної поеми: Валентин БУГРИМ. «На Спомин ПРО ГОЛОДОМОР на СЕЛІ». (2018 р.)
Пригадую батьківські фрази, сказані мені, вже студенту Київського держуніверситету ім.Т.Г.Шевченка, потайком: «Люди їли лободу й помирали на ходу? Ні овечки, ні свині – зате Сталін на стіні»?
Народна творчість у ті часи відзеркалює наявне українське буття і, оскільки офіційної теми Г о л од о м о р у, як такої, в СРСР не існувало, – то вона була усномовною і прихованою, побутовою. Голодомор жив у фольклорі! Й понині дана проблема є недостатньо вивченою, а, отже, потребує подальшого дослідження. У мені ця тема жила і почасти нуртувала, посилювалася по приїзду до батьків на садибу, але взявся за дослідження її значно пізніше, хоча матеріали збирав постійно.
За жанрами фольклор про голодомор можна логічно-змістовно диференціювати на:
· ЧАСТІВКИ (римовані коротенькі пісенькі гумористичного або сатиричного змісту, створені для одного/двох виконавців, інколи імпровізовані, у яких відображаються ситуаційні переживання/почуття/настрої чи міркування):
«Устань, Ленін, подивися,
До чого ми дожилися:
Клуня раком, хата боком
І коняка з одним оком,
І корова без хвоста.
І комора є пуста.
Ні овечки, ні свині.
Тільки Сталін на стіні».
«А у нашому колгоспі / Подохлого мерина / Три неділі люди їли – / Поминали Леніна».
«Масло, пшеницю Ой, яблучко на чотири часті, Вивезли за границю, Нема хліба на Вкраїні
Ячмінь та овес При совєцькій власті!
Згноїв МТС».
«Коли встав би Махно – Не дав би комуністам
Хліб мужицький відбирати І в комуні їсти».
«Їде Сталін на тарані¹. Дві сільодки у кармані.
Цибулиною поганяє – Америку доганяє.
А на хаті – серп і молот, А у хаті – смерть і голод».
¹Таран – це знаряддя (товсті колоди, інше) руйнування воріт, мурів, башт чи фортеці під час облоги.
«Голод косить Україну, Голод гірше смерти.
Нема села, нема хати, Де б люди не мерли.
Соловки ви, Соловки, Далека дорога. 8 літ за колоски, П’ятірка – за Бога.
Полоняники-картоляники, Лободяники-голодяники,
Голодом наречені, На сльозах запечені.
Хай ті, що хліб забрали, весь вік їх споживали».
(Оці частівки із виконання полтавського кобзаря Івана Реміня у 30-роки). (За матеріалами Вадима Мицика. Черкаси).
· СПІВАНКИ (народна назва пісеньки (коломийки) журливого або весільного (іншого змісту), куплетного виконання):
Журналіст Гр. Сім’я розповів про кобзаря-сміливця, який на базарі у моєму райцентрі Ромні (Сумщина) в ті страшні 30 рр. подавав співанкою хроніку голодоморних років:
«В тридцять першому году, Вже пізнали ми біду.
В тридцять другому году, Їли люди лободу.
В тридцять третьому году, Помирали на ходу».
· ВІРШИКИ (невеликі ритмомелодійні та емоційно забарвлені куплети): «Устань Ленін, подивися, як ми в СОЗІ розжилися:
Що на хаті серп і молот, А у хаті смерть та голод».
«Сталін хліба захотів,
та й придумав куркулів.
Всюди плач, усюди крики,
селян учать, як їм жити.
Буксир хліб увесь зібрав,
щоб мужик скоріш здихав.
Свині нині не кричать,
не реве худоба,
Викинь зуби на полицю
та й лягай до гроба».
· ПРИСЛІВ’Я (один із малоформатних жанрів народної поетичної творчості, коротко-ритмізований вислів із узагальненою думкою, висновком, іносказанням дидактичного смислу):
«Не милий світ, як пустий живіт.
Від голоду у дитини присох живіт до спини».
«Від голоду у дитини присох живіт до спини.
Серп і молот принесли голод. При комуні — пусто в клуні.
Кулак у нас той, хто на кулаку спить».
«Ой за тії колоски – відбула на Соловки
Буксир хліб весь забирає – хай люд з голоду вмирає (Буксир це скорочено буксирні бригади із забрання зерна)...»
· ПРИКАЗКИ (сталий укорочений образний вислів стверджувального змісту, що нерідко становить частину прислів’я, але без висновку та повчання і вживається в переносному значенні):
«Всі видали, як голодували. Вижене голод на холод. Голод у старці виряжає. Голод - не тітка. Голодному і хрущ - м’ясо. Голодний і піп украде. Голодному Федоту і ріпа в охоту. Голодному не спиться. Голод людей морить і по світу гонить. Голод і людей їсть. Покійні не голодують...».
ПРИМІТКА В.Б.: У фольклористиці прислів'я та приказки позначають науковим терміном «паремії» (від грец. Παροιμία – прислів'я, приказка).
· ПРИМОВКИ (римовані фрази народного творення або усноавторські):
Моїм батьком передані примовки мудрого хмелівського діда Гузія та інших сміливців на Роменщині:
«Сільце, яйце – тук-тук – в селянина із рук»!
«Колеса стукають тук-тук – везуть все з наших рук». (Про вивезення продовольства до гітлерівської Німеччини.-В.Б.).
«На залізницях чуть тук-тук – все забирає отой крук»!?
«Колосків я назбирала, ніби вже й не голодала».
«Люди вражі це узнали і в Сибір мене погнали...». (Відредаговано. В.Б.).
· ТРАВЕСТІЇ (різновид бурлескної,гумористичної чи сатиричної поезії, у якому твір серйозного або й героїчного змістута відповідної форми інтерпретується, «перелицьовується» у комічногонаратив із використанням панібратських, жаргонних зворотів і навіть гострих слівців).
«Вийшли всі ми із народу – / Хліб відібрали у нас. / Ось вам Союз і свобода, / Ось вона, сталінська власть!» (Травестія на «Інтернаціонал»).
· ГОЛОСІННЯ (ритуальний, поховальний обряд, який супроводжується обрядовими піснями-плачами речитативного змісту, вираження туги й горя, болю й розпуки, які виконуються над покійником у період між його смертю та похороном). Голосіння за братами, що у голод померли. Слухав голосіння вірянина у 30-км Чорнобильській зоні в 1991 р.
· ПРИТЧІ (повчальна розповідь із навколишнього життя про моральні або духовні істини в образній формі, побудовані на життєвих ситуаціях, на повсякденних спостереженнях народного чи суспільного життя.
Притчі: «Більшовик та ікона», «Про трьох богів та більшовика».
· ДУМИ (твори фольклору про важливі події у житті козацтва, українськоого люду, речитативного народного та героїчного змісту, епосу, який виконували мандрівні кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і Лівобережній Україні):
«Послухайте, добрі люди, Як люди колись жили,
Від краю до краю, Мед-вино кружляли
Як жилося і живеться, Та на зібрання ходили,
Про все вам згадаю В долоні плескали.
Все плескали у долоні: Так робили ми панам,
Ми діждались-таки волі, Що ніколи сісти,
А то було горе нам, А тепер собі ми робим,
Що робили ми панам. Що ніічого їсти.
Гей, гей! — що нічого їсти...
Ну, вже в тридцять другім році, Качанами, гарбузами
Як його діждали, Перезимували,
Знайшли люди дуже гарну Тридцять третього весни
Справу з гарбузами. Все-таки діждали.
В тридцять третьому году Отощали усі люди,
Їли люди лободу, Падали як мухи,
Пухли люди із голоду - Кропивою-лободою
Помирали на ходу. Не наповниш брюха...
Гей, гей! - не наповниш брюха...
Хліб качали-вимітали, Він укази іздає:
Весь народ сумує, Продналог давайте,
А «великий голова» Де хочете, там беріть,
Мовби і не чує. Хоч з нігтів колупайте!
Відкіль же ми почерпнем Ну, при битій при дорозі
На ці продналоги, Із «буксиру» люди.
Хіба вийдем грабувати Багатенько привчилося
При биту дорогу... До такого труду...
Гей, гей! — до такого труду...
Як наган узяв у руки, А у СОЗі, при дорозі
Тоді він багатий, Роздають макуху
Чоловіка оголив Хочеш жити – йди до СОЗу,
Та й пішов проклятий. Бо впадеш без духу.
Гей, гей! – бо впадеш без духу.
Пролилися на Вкраїні Отаке-то, добрі люди,
Великії сльози, Зчинилося лихо:
Як «великий голова» Побив голод мужиків,
Гнав народ у СОЗи. Сидіть в СОЗі тихо...
Гей, гей! — сидіть в СОЗі тихо...
Дума записана у кобзаря Єгора Хомича Мовчана 1967 р.
В українські фольклорній скарбниці багато
народних і авторськх д у м!
(ТАКІ ТВОРИ писали видатні українці,
зокрема Гетьман Іван Мазепа)!
Чимало кобзарських пісень про Голодомор майже не дійшли до нашого часу. Радянська влада боялася і знищувала кобзарів, лірників, які на площах та ринках міст співали про голод. Згадайте розстріл 300-х українських кобзарів. Одну з дум про голод відтворив за старими записами харківський кобзар Назар Божинський. Слухайте за: https://www.radiosvoboda.org/a/24778450.html
· РОДИННО-ПОБУТОВІ ПІСНІ (музично-поетичні ліричні твори, в яких передано людські почуття, переживання, думки, пов́язані з особистим життям, родинні стосунки та проблеми):
«Не дивуйтесь, добрі люди, —
Завтра з вами таке буде.
Одна лопата, два кулі
Записали в куркулі.
Взяли півня і курќи
І загнали в Соловки».
· АЛЕГОРИЧНІ ПІСНІ (народні, історичні пісні, в яких оспівується певний період іносказанним змістом, що ґрунтується на латентності реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями та характерними ознаками приховуваного):
«Гей, розіслався сивий туман Гей-гей – сивий туман, Де сиротіє покинутий лан, Гей-гей, покинутий лан. Ще в тридцять третім у нашім селі Гей-гей у нашім селі Вимерли всі – і старі, і малі, Гей-гей-гей, старі і малі. Тож пом’янімо сестер і братів, Гей-гей сестер і братів, Всіх, хто дочасно спочив, Гей-гей-гей навіки спочив… Леопольд Ященко. Хор «ГОМІН».
ГОЛОД (СЛОВІ І МУЗИКА НЕВІДОМОГО АВТОРА)
«(Згадувать не дуже люблять нині)
Згадувать не дуже люблять нині В пам'яті сади стоять зів'ялі,
Про післявоєнні ті роки, Сонцем перепалена земля,
Як почався голод на Вкраїні, Трупи на Московському вокзалі,
Як ішли в Росію земляки... Прапори Московського Кремля...
Я не знаю, хто те зло посіяв, Не порушила свого спокою,
Правду довгі зими замели, Та зате тепер, як і завжди,
Тільки відвернулася Росія Рве своєю братньою рукою
Від своєї меншої сестри, З саду українського плоди.
Нам не зупинити часу плину, Я ж не визнаю тої моралі,
Не судить батьків своїх синам, Ти така чужа своя ж земля:
Та чуття єдиної родини Трупи на Московському вокзалі,
Замінило справедливість нам... Прапори Московського Кремля...».
· ЛЕГЕНДИ (прозова гостросюжетна оповідь апокрифічного чи історико-героїчного змісту з обов'язковою спрямованістю на вірогідність зображуваних подій та специфікою побудови на основі своєрідних композиційних прийомів (метаморфози, антропоморфізації, метафоризації, інше):
«Народжена вдруге», «Виручив із біди» (Устим Кармалюк)...
Ось уривок із авторської балади «Б Р А Т И» (2018 р.):
У страшний той Голодомор ледве не взяв усіх їх мор. Та їли – конюшину,
акацію й малину,
щоби не сталось згину.
Так їхній рід весь виживав,
трохи пшениці приховав.
Вночі – тісто місили,
сире його і їли,
що животи боліли...
· СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ БАЛАДИ (ліро-епічна поезія (народна) історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним чи трагедійним сюжетом міфологічного (казкового, фантастичного, а то й фентезійного) змісту: «Штирнадцятий рік важкий настав (Балада)...
ПСИХОЛОГІЯ і ФІЛОСОФІЯ ГОЛОДОМОРУ? Психологія і філософія пропонують глибокі рівні осмислення Голодомору 1932-1933 років як штучно створеної трагедії та акту геноциду. Якщо філософія займається проблемами сутності, наміру та моралі цього злочину, то психологія досліджує його наслідки для свідомості людини та нації.
ПСИХОЛОГІЯ ГОЛОДОМОРУ: КОЛЕКТИВНА ТРАВМА. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ГОЛОДОМОРУ ФОКУСУЄТЬСЯ НА НАСЛІДКАХ, ЯКІ ВПЛИНУЛИ НЕ ЛИШЕ НА БЕЗПОСЕРЕДНІХ ЖЕРТВ, АЛЕ Й ПЕРЕДАЛИСЯ НАСТУПНИМ ПОКОЛІННЯМ (ТРАНСГЕНЕРАЦІЙНА ТРАВМА).
1. Наслідки для Очевидців (Жертв):
· Руйнування фундаментальних припущень: Голод розбив базове припущення про доброзичливість світу і вартість людського життя.
· Емоційні та поведінкові зміни: Домінування страху, розпачу, пасивність, пригнічений емоційний стан, сором і почуття вини за виживання або вчинені вчинки (наприклад, порушення харчових табу, як-от випадки канібалізму).
· Зміна свідомості: Зруйнування морально-етичних цінностей і норм, особливо у лімінальних (межових) станах виживання.
2. Трансгенераційна Травма (Нащадки). Наслідки передаються через поведінкові моделі, комунікації та, можливо, навіть епігенетично:
· Патологічна ощадливість: Надмірне, часто ірраціональне накопичення їжі та продовольчих запасів, страх голоду.
· Недовіра та конформізм: Висока недовіра до влади та соціальних інститутів; схильність до конформізму (не виділятися, "бути як усі") як стратегія виживання.
· Уникання говорити: У сім'ях часто домінує мовчання про трагедію, що блокує її опрацювання та інтеграцію у свідомість.
· Синдром меншовартості: У деяких дослідженнях зафіксовано посилення синдрому меншовартості серед нащадків жертв.
ФІЛОСОФІЯ ГОЛОДОМОРУ: ГЕНОЦИД ТА НАМІР. ФІЛОСОФСЬКЕ ОСМИСЛЕННЯ ГОЛОДОМОРУ ЗОСЕРЕДЖЕНЕ НА ПРИРОДІ ЗЛОЧИНУ І НАМІРАХ ЙОГО ОРГАНІЗАТОРІВ.
1. Екзистенційний Аспект:
· Абсолютне Зло: Голодомор є прикладом абсолютного зла, оскільки це був не природний катаклізм, а свідоме використання голоду як зброї для знищення певної групи (селянства як основи української ідентичності).
· Проблеми Буття: Трагедія ставить під сумнів сенс і цінність людського життя перед обличчям тоталітарної машини.
2. Філософія Права та Геноцид:
· Концепція Геноциду: Філософія права аналізує Голодомор через призму терміну «геноцид», запровадженого Рафаелем Лемкіним. Він бачив у Голодоморі дії, вчинені з наміром знищити українську національну групу, зокрема:
· Знищення української інтелігенції («мозку нації»).
· Ліквідація УАПЦ («душі України»).
· Знищення селянства (основи національної ідентичності та опору).
· Намір: Філософська дискусія стосується доведення наміру знищити українців як національну групу. Сучасне осмислення стверджує, що мета полягала у знищенні саме української свідомості та спротиву режиму, а інструментом було обрано вбивство голодом.
ТАКІ два підходи – психологічний та філософський – є критично важливими для інтеграції травми в національну пам'ять, усвідомлення її наслідків та запобігання подібним злочинам у майбутньому.
Для кращого розуміння, як Голодомор впливає на наступні покоління, рекомендую подивитися відео: Колективна травма і страх голоду! Як Голодомор вплинув на покоління українців.
ОСНОВНІ В И С Н О В К И. ТЕМА Голодомору 1932-1933 років знайшла своє відображення в українській народній творчості, попри те, що радянська влада довгий час забороняла будь-які згадки про цю трагедію. Народний фольклор став одним із небагатьох способів зберегти пам'ять і висловити біль народу.
ЖАНРИ ТА МОТИВИ. СВІДЧЕННЯ ПРО ГОЛОДОМОР ЗБЕРЕГЛИСЯ У РІЗНИХ ЖАНРАХ УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ:
· Прислів'я та приказки: Це – короткі, влучні вислови, що передавали весь жах та причини трагедії. Вони часто містили згадку про колективізацію, вилучення хліба та символіку радянської влади як джерело лиха.
ПРИКЛАДИ:
§ «А на хаті – серп і молот, А у хаті – смерть і голод».
§ «Серп і молот принесли голод».
§ «Від голоду у дитини присох живіт до спини».
§ «Голод косить Україну, Голод гірше смерти».
§ «При комуні – пусто в клуні».
· Пісні та думи: Хоча багато творів було знищено або забуто, зберігся пласт пісенної творчості, що описує голод, смерть, горе матерів та дітей. ПРИКЛАДИ:
§ «Дума про голод» (приписують кобзарю Єгору Мовчану).
§ Пісні, що описують, як люди їли лободу та корінці.
· Усні оповідання (спогади очевидців): Це найправдивіші і найболючіші свідчення, які передавалися з вуст в уста. Вони описують конкретні випадки канібалізму, обшуків, смертей, «чорних дощок» та боротьби за виживання.
· Гумор (сатира): У цей період виникали й елементи чорного гумору та сатири, спрямовані проти комуністичної влади та її представників. Вони висміювали порожні обіцянки та абсурдність ситуації.
ЗНАЧЕННЯ. НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ПРО ГОЛОДОМОР Є УНІКАЛЬНИМ ІСТОРИЧНИМ ДЖЕРЕЛОМ ТА ПРАВДИВИМ СВІДЧЕННЯМ ПРО ГЕНОЦИД. ВОНА ВІДДЗЕРКАЛЮЄ:
1. Народну оцінку: Чітке розуміння того, що голод був штучним і спричинений діями комуністичної влади.
2. Пам'ять: Збереження пам'яті про жертви та опір системи, яка намагалася цю пам'ять стерти. Ці твори є частиною поетичної біографії українського народу, яка закарбувала в собі одну з найтрагічніших сторінок історії.
ПРОПОНУЮ послухати пісню, присвячену Голодомору: Пісня про Голодомор в Україні «Моя мама мовчала». Це сучасна пісня на слова Галини Потопляк, яка передає біль та спогади про ті страшні події.
Пісня про Голодомор в Україні «Моя мама мовчала»: присвячується 90-м роковинам Голодомору – YouTube Театр пісні «Джерела».
Дослідження джерел і літератури, спеціальних публікацій, спілкування із односельцями, які пережили ті страшні часи, ознайомлення з фотодокументами дали мені змогу закарбувати деякі тексти, подані вище, за вже зазначеними жанрами...
· У літературознавстві наявний термін «сміхова культура» (від слова с м і х), що введено в обіг для характеристики подібного явища у середньовіччі. Але ж на календарі ХХІ століття. Голодомор в Україні був у ХХ столітті: 1921-22 рр., 1927-29 рр., 1932-33-34 рр., 1946-47 рр. був г е н о ц и д о м Українського народу. Тому пропоную ввести термін ”сміхотворна культура”, який має навіть подвійне семантичне наватаження, тобто йтиметься і про наявне в житті та відображуване реально с м і ш н е, і створюване щодо певних явищ/процесів – сміхотливе. Тим більше, що голодоморний фольклор не можна вважати огульно сміховою культурою. Так, його твори є з висміюванням, з гумором, але ж, можливо, більшість їх – журливі, зі сльозами: через горе, біду, хвороби, важке виживання, смерті. Саме тому ”сміхотворну культуру” можна розглядати як своєрідне словесне, зображальне, поведінкове правдиве представлення явища/ситуації і його продукування/інтерпретацію (включаючи публіцистичну і художню літературу та мистецтво і кінематограф, скульптуру) задля подолання заборони, грабунку, викриття ганебності та безглуздсті, людських вад, нелюдськості (інше) із яскравим вираженням гумору і сатиричності (частівки), глузування (травестії), зажури (співанки), дотепи, доброзичливе висміювання (родинно-побутові пісні), констатації зла (віршики), дидактики (приказки), оптимізму (балади), життєрадісності, героїчності (думи)! Останні уточнення у визначенні «сміхотворної культури» наведено щодо Голодомору в народній вербальній творчості, яка була також й своєрідним опором продовольчого пограбування українців. Такий підхід дає змогу справедливо і об’єктивно досліджувати відображення Голодомору в українській та інших культурах.
Академік Валентин В. БУГРИМ, доктор філософії, історик і літературознавець, журналіст і письменник, дослідник Голодомору в селах України, посол миру...
22 листопажа 2025 р. Київ- Роменщина-Хмелів
RADIOSVOBODA.ORG Кобзарські пісні про Голодомор
ID:
1051936
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 22.11.2025 15:24:42
© дата внесення змiн: 22.11.2025 15:24:42
автор: Зореслав Благомирів
Вкажіть причину вашої скарги
|
