І що сказати, коли слів немає?
Вони давно залишились в тім дні.
Коли удвох ми підійшли до краю,
А впасти довелося лиш мені.
У невідомість я сама летіла,
Змішалось все - небесне і земне.
Та, доля певно дарувала крила,
Чи ангели підтримали мене.
У кожного, мабуть, таке бувало,
Життя складне, стежки його круті.
Важливо те, щоб ми щораз вставали,
Після падінь у прірву на путі.
Із лабіринтів вибралась поволі,
Зберу сама плоди своїх трудів.
Я вдячна Богу, ангелам і долі,
... А от для тебе - не знаходжу слів.
