Ще мить, чи дві лишається до літа,
Кущі потомлені і падають в траву,
Триває довгий дощ, страшна війна і жито
Знов тихо сивіє під пісню грозову…
Ті хто дотримуються таємниці й віри -
Любителі солоного й весни -
Штурмують телеграм, немов нічні кафіри,
Залучені у битви записні.
Та час минає, як минає свято
Усіх освячених на смерть і на життя,
У темних звивах на думки багатих,
Що губляться в годину каяття…
