Дорога довга,
якою йшов ти
в путь останній.
Ти вічним сном
заснув увечері
і не вставав вже
на світанні.
На фото у твоїх очах
читаю запитання:
"Чому?"
Ніхто не знає.
Людині не підвласна
таїна життя.
Шукати відповідь-
даремно.
Так щемно...
Десь душі наші є,
відколи на землі нас не стає.
Дивлюсь у небо,
бачу простір,
глибинну далину,
Безмежність...
І часу плин короткий
для людини на Землі-
у протилежність.
...Тиша і спокій,
птахи і квіти...
Не буду довго сумувати,
на мить коротку
хай тече сльоза,
допоки житиму
я буду пам'ятати
всі радості в житті
і наш веселий сміх.
Ще, буду сподіватись,
що Небесний устрій
в любові позбирає всіх.
м. Вишневе 30.04.2025р.
