туди де камінь при дорозі
де в попіл схована бджола
де миртом провіщають осінь
де сніг як ковдра на столах
туди де тінь краси моменту
і вдячні довгі береги
втомившись від ваги контенту
ллють радо воду на ваги
до того хто здається богом
щоб мати владу над усім
припхатися й стоять за рогом
як не набридне... років сім...
