Скажи, скажи, Ієронім*
Зірви з очей нам позолоту!
Навіщо блудим по болоту,
Але радієм разом з тим -
Глухим кутам, пустим покуттям,
Сухим та стиглим реп’яхам,
Що пророкують нам майбутнє,
Як влада щастя дітлахам?
Ми знову тут, де гаснуть очі ,
Де тане літо й шелестить,
Де не почуть слова пророчі,
Не зупинитись ні на мить.
Співаєм, плачемо, зітхаєм,
Хоч сон чобіт карбує крок!
Хто ж нас в болоті привітає,
Як досягнемо до зірок ?
