Розсипавшись пелюстками
від удару підступного,
заляж мушлею,
міцно закритою,
на саме тихе дно
бурхливого моря житейського.
Огортай перламутром
сили й опору
біль свій пекельний,
вирощуй з нього
перлину сяйливу,
поки не визріє
новий пуп'янок
і не зацвіте знову
вихором пелюсток прекрасним
троянда
серця твого.
