вільний переклад
пісні О.Башлачьова
«Время колокольчиков»
йшли вві сні
спекою та мерзли ми
гибіли
ховались за сідницями
їли сніг
пили сік березовий
і росли
врівень із дзвіницями
у біді
не щадили солі ми
якщо сміх
влесливого пряника
дзвонарі
чорними мозолями
рвали міх
мідного динаміка
та день при дні
інше відкривається
куполи
розплескали золото
дзвонарі
хтозна-де тиняються
дзвони всі
збиті і розколоті
що ж тепер
ходимо навпомацки
материнським
полем як підпільники
якщо вже
не вродило дзвона нам
значить час
дзвоників-натільників
ти дзвени
серце
буде тяжко нам
поспіхом
врозтіч хто здивований
підгони
корінних з підпряжкою
з осміхом
на всі чотири сторони
та стільки літ
коні не підковані
ні ярмо
ні колесо не змащені
зник батіг
сідла розграбовані
і давно
вузли всі занапащені
а під дощем
всі шляхи веселкою
є біда
нині чи до сміху нам
якщо ще
дзвоник в закапелку є
не стидай
заряджай поїхали
бац клац грим
свистимо личиною
знай своїх
до кісток до кінчиків
побратими
чуєте печінкою
грізний сміх
мідних передзвінчиків
все їмо
матюки з молитвами
живемо
хоч баньки нам виколи
як п’ємо
неодмінно літрами
і їй-бо
співати ми відвикли
і все спимо
скорені й запізнені
і в трюмо
стали усі схожими
а під дощем
виявились різними
більшість є
добрими
хорошими
так буває
цар-дзвін луснув надвоє
ми прийшли
з чорними рядочками
нас слова
стовпчиками звабили
ми знайшли
рідного дзвіночка
вам
в усіх в грудях
тіло ніби не черстве
не ловити
викидати коників
та це ж круто
може ж нас тепер прорве
я люблю
час натільних дзвоників
***
