П’яниця в раю
Якось вмер один п’яниця, забулдига і синяк,
Бухарь, бражник і ханига, гультяюга і босяк,
Вмер та й вмер, похоронили, відспівали перед тим,
І прямісінько з могили, в пекло шлях лежить таким.
А душа туди не хоче, от уперлася і край!
Тож він вирішив одначе, якось прослизнути в рай.
Ось підходить він до брами, прям до райських до воріт,
Там Петро стоїть з ключами й зачиняє йому вхід,
Каже: - Ти напевно, чоловіче, щось наплутав, як завжди,
Тобі, голубе, довічно вхід заказаний сюди!
- Хто б мені давав пораду? – той йому відповіда,
Ти ж, колись сам тричі зрадив і відрікся від Христа!
Враз замислився апостол, пригадав той срам і стид…
Тут не відповісиш так просто, аж підходить цар Давид.
Подивився на п’яничку: - Тут не місце алкашам!
- Ти, Давиде, теж мав звичку по чужим ходить жінкам,
Взяв собі одну подругу, закрутив із нею блуд,
Звів у гроб її супруга, і тепер, ти царю, тут!?..
Думають Петро з Давидом, але щось нема ідей,
Повертавсь повз них з обіду, сивочолий Моїсей,
Вислухав колег по раю та цілком підтримав їх:
- Сюди п’яниць не пускають, це ж бо місце для святих!
- А ти, батьку Моїсеє, - йому бражник відповів,
Пам’ятаєш, як в пустелі, єгиптянина убив?
Закопав його в пісочок, потім вже великим став,
І мене пускать не хочеш, я ж нікого не вбивав!
Що ти будеш тут казати? «Не вбивай!» - повів нам Бог,
Треба імідж рятувати, стали радитись утрьох.
От би нам знайти святого, щоби був, ну прям, герой,
Бездоганного, старого, допотопного.., як Ной!
А алкаш поперед ними: - Ной це наш! Він добре пив,
Теж любив “залити сливу” й потім спати без трусів…
Отакої! Гарно вмазав! Правда, трохи через край,
Але кожна його фраза, то бажання втрапить в рай!
Та й і притча ця по факту, не про те, як треба «там»,
Зі святими розмовляти, щоб в Едем пробратись нам.
А про те, що Бог пробачить навіть самий гріх страшний,
Лиш покайся в нім, козаче, поки ти іще живий!
Християнство – це про зміну погляду на суть речей,
Та спроможність мати силу відстояти погляд цей,
В нагороду, ти крізь браму, в рай зайдеш без зайвих слів,
І знайдеш там цілу гамму, тих хто теж колись грішив.
ID:
1005289
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.02.2024 16:32:37
© дата внесення змiн: 08.02.2024 16:32:37
автор: Костянтин Вишневський
Вкажіть причину вашої скарги
|
