Сиділа доля тихо у кафе,
Вдихала запах змеленої кави.
Чекала пару, що любов знайде,
Бо сайт знайомств-це щось нове, цікаве.
Бували різні у людей смаки,
Та доля їх завжди в одне єднала.
Любов не просто гра у іграшки,
Свою роботу доля добре знала.
Дзеленькнув дзвоник, не юнак зайшов,
В руках букетик квітів недешевий.
Як джентельмен раніше він прийшов,
Замовив каву і чизкейк грушевий.
Яка ж вона…сучасна? Молода?
Чи справжні фото були у анкеті?
Чекала доля з джентельменом допізна,
Уже й зів’яли квіти у букеті.
-Мабуть по інтернету не моє,
Так нудно, захолола кава.
Накинула пальто невидиме своє,
Пішла туди, де молодь танцювала.
30.11.23. Олександр Степан.
Чудовий вірш! 
