Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олена Жежук: Як ти? - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Шевчук Ігор Степанович, 06.03.2023 - 09:32
Слово-образ художній виходить за свої межі. Диво між словами.Дякую! Валя Савелюк, 05.03.2023 - 12:04
вишукана Робота... майстерно... точними штрихами (деталями) накидано живу картину, яка розмито утопає в заметілі, у той же час проступає виразно основними опорними елементами конструкції - жовте скло посіченої снігами хати... хвіртка, яку ВЖЕ гойдає вітер (той, хто її ЩОЙНО відчинив - поспішав увійти і покинув хвіртку відчиненою, ну а вітер не забарився) і вервечка слідів до порога чиєїсь самотності... - Ви словом не обмовилися про сум і печаль одинокого чекання і радість зустрічі з рідною гостею (чи гостем) - але ж саме вони - печаль і радість є головними "героїнями" цього вірша і саме вони обгортають серце того, хто читає, таким солодким щемом... прекрасно і це не похвала, Олено... це правда, і, думаю, не тільки моя
Олена Жежук відповів на коментар Валя Савелюк, 19.03.2023 - 11:19
Дякую.Ціную Вашу думку, захоплююсь вмінням так глибоко розуміти чужу поезію, вмінням сказати комусь приємне, вмінням радіти чужому без пафосу, щиро і справжньо.. Це так рідко нині.
Тарас Слобода, 05.03.2023 - 10:39
І слово таке відкопали «розприндитися» Цікавий вірш - такий собі напівтон Олена Жежук відповів на коментар Тарас Слобода, 19.03.2023 - 11:23
Та це слово часто на моїх вустах. Може, тому що і я приндитися люблю) Дякую, Тарасе. Ви крутезний читач)
Ніна Незламна, 05.03.2023 - 09:52
гарно! Останні подихи зими...Дай Боже сонячної весни! Де мир, добро і любов! |
|
|