Мені пообіцяли щастя.
Дали на дотик успіху жменю.
Долоні тримали краєчок любові.
А потім забрали, не пояснивши причини.
І серце стисло від болю.
Аритміями пульсу лунав розпач.
Нестерпною мукою палав розум перед безвихіддю.
І настала думок піщана буря.
А ранком завітала раптова тиша,
На випалену пустелю перетворивши душу.
