Сірий кошлатий ведмедику,
Мій еквілібристе ілюзій,
Знаєш, як тьохкає-вертиться
Із кожним безкрайньо безглуздим
Польотом доверху лапками
Під ребрами
Гуп!
Моє серце?
Хто грається ким
Хазяйка чи
Хазяйкою?
Як недоречно,
Сіра кошлата, ти, іграшко,
Втікати погрожуєш в ирій.
Що ж, і нехай!
Трохи скривджена,
Твого потаємного лігва
Зранку до ночі шукатиму.
Ходитиме ґанками осінь.
В ирій пташиними картами...
Будильник.
Ти тут!
Хух, здалося.
