За вікном пташиною весна щебече
Холодком приємним уночі в квартирку...
Милий сон обіймами і милі плечі
До зорі...
А вона усе ж таки іще вражає,
А без неї стало б, ой, нестерпно гірко,
Так, десь там, усе ж над нами хтось літає
Угорі.
Теплий день, немов приємний сон, що збувся
Наяву. І серце затопило сонце!
Як колись, на світ навколо озирнувся
І ожив.
Он трава як б'ється крізь ґрунти на волю,
Догори, увись, де наші охоронці
Що є сил боронять необачну долю,
Здовж вогнів.
Ніч прихилить тіло і усе закриє,
З неї візьме приклад дехто з нас напевне...
Хтось вже бачить сни, а хтось про них ще мріє
На шляхах.
Гілля войовниче скоро стане ніжним,
В бруньочках вагітних листячко зелене.
Реквієм по зимам відійшовшим сніжним
Піє птах.
