Думки в сутінковім теплі,
Що лине крізь пальці кудись,
Вечірній спочинок землі
Лиш слухай й навколо дивись.
Окрайці чужого життя
В скляних ресторанних очах,
Дахів мовчазне каяття
На ранок розсіється в прах.
З вітрини омана усмішок
Дають обіцянки й жадання.
Тепер вони найяскравіше
Показують плинність кохання.
Відлуння старих цвіркунів,
Довершений мікс фонограм,
Для випростаних ліхтарів,
Веде до опі́́внічних брам .
