Шелестіла золотава осінь…
Тріпотіло листя на вітрах…
Розвівались неслухняні коси,
Усмішка блукала на вустах.
Погляд був жовтнево-загадковий,
З відблиском примарного тепла…
Зігравала кава і розмови,
Й Локон, що торкнувся до чола…
Цілий світ у золото убраний,
Шепотіли казку небеса…
Не для всіх, лише двох коханих
Осені відрилася краса.
чудовий вірш
