Побіжу у луги смакові
Де верба вже розкинула коси
І спасибі скажу я весні,
Що дарує весняні нам роси
І найперший чаруючий квіт,
Що до нього у розкіш горнуся,
Я вклоняюсь безмежний мій світ,
Бо без тебе лишитись боюся
Де знайду я ще більшу красу
І долини, і милі простори
Та мелодію ніжну, просту,
Де струмок нам наспівує знову
Неповторний, грайливий мотив,
Що лунає із саду далеко,
Та зворушність чеканих хвилин -
Де з чужин прилітає лелека
Відзеркалля чарівне в воді,
Яке вмить відображує вроду,
Неповторний той смак навесні,
Що дає нам відчуть насолоду.