гукнув би: всюди морок,
куди не повернись!
– лечу, мов з пляшки корок,
та все увись, увись, –
ще й обертаюсь навкруги:
коли вже всі ті вороги
понапиваються,
попадають у скруту,
та й переплутають з обов'язком
всяк неборак свою цикуту?
– так і лечу, мов та медуза,
ще й виправдовуюся тим,
що регочу тепер від пуза
над всім порядком світовим;
і враз попереду вбачаю
якусь ідею: не учись! –
то є правдивий образ раю,
і отже правда, що увись
