Тричі мені являлася любов…
Іван Франко
Як до Франка, до мене тричі
Кохання у житті являлось.
На час із кожним ціла вічність
На небі Богом відмірялась.
Кохання перше – юне й миле,
Струнке, біляве, сірооке…
З роками зникло щастя щире,
Прийшла розлуки мить жорстока.
Кохання друге … Пристрасть ночі
Раптово доля обірвала…
І літнім днем кохані очі
Востаннє я поцілувала.
Кохання третє – ніжна радість,
Безмежна вдячність за хвилини,
За ніч, за день, за тиху святість
Близької рідної людини.
Люблю я кожну мить щасливу
І кожен спогад про печалі.
І у собі плекаю силу
Радіть, кохать і жити далі!
Читаючи бачу ваша ЛГ багато чого пережила...Як добре, що кінцівка вірша, таки щаслива!!! Тепла і любові вам Танюшо, плідної Музи!!! Гарно пишете!!! Взяла у обране!