Нехай тобі!
Якась страшна негода
Всі звиклися
Неначе з дурним
Телячим сном
А хтось казав
Так мов дивився в воду
Що все прийде
Зі злим їх язиком
Аби тобі
Й мені
Усім нам заціпило
Щоби забули
Наш козацький рід
Тоді й прийдуть
В наш дім
Ті вельзевули
І навіть те
Чого нема вже
Від нас
Назавжди одберуть.
