Розвію присмутку сліди, –
Я не самотня в цьому світі!
Всевишній поряд є завжди
Зі мною у найтяжчі миті.
Мене покинув – іншу стрів…
Як боляче мені, чи знаєш?
Як зрада в серце, ніби грім,
Ударила, чи уявляєш?
Не жалюгідний я жебрак,
Хоч не принцеса, й не царівна,
Свій хрест нестиму тихо вкрай, –
Покаже час, чого хто гідний…
З тобою був прекрасним світ
І далі він чудесним буде, –
Нема причин йому марніть,
Лиш боляче у серці дуже.
Та все пройде, неначе мить…
Огля́нешся одного разу,
І обґрунтований вердикт
Час люто й сліпо враз прокаже.
Тож насолоджуюсь життям, –
Воно таке крихке й не вічне…
Назад не буде вороття,
Тож зараз встигнуть треба більше!
І я впиваюся життям…
15.04.2014
