До вечора хилився дощовитий день,
І небо розчищалося помалу,
На хвильку показалось сонце осяйне,
Між хмар затиснене… Воно сідало.
Проміння бронзою метнулося у двір,
Позолотивши дзеркало калюжі;
А в затишку недвижимо вода стоїть, –
Її поверхню вітер не ворушить.
Зате дощем налита на шосе вода
На вітрі коливається помалу,
По водній площині дрібні брижі біжать
І ряботить калюжа кіноваром.
27.03.2014
