Піднесла у пригорщі води,
Я пив та цілував долоні.
Не було й сліду від біди,
Хоч кров вже гупала у скроні.
Гадав, що це від перевтоми,
Від бігу серце калатало.
Вода холодна, до оскоми,
Аж мову зразу одібрало.
Ти розсміялася і бризки
Із рук стріпнула мені в очі,
На волю рвались груди з блузки,
Я бачу це у снах щоночі.
21. 09. 2019 р.
