Ромашкове поле, немов в заметілі…
До сонця всміхаються квітоньки білі
А вітер гойдає їх пісню любові
У травах вирує нектар загадковий.
Польові наречені, росами вмиті
В гармонії ніжній із неба блакиттю.
В повітрі над ними метелики, бджоли
Танок свій виводять аж за видноколи.
Цей рай білосніжний всіх манить красою
Наповнений щастям, сльозою святою.
Над ним жайвір виспівує кращі пісні
Тут плетуться купальські вінки запашні.
Дівчата ворожать, з надією в серці,
Що в люблячих душах звучатиме скерцо.
Не шкодують закохані білих обнов
До пелюстки останньої вірять в любов.
віршенятко