Весняна ніч, і Місяць вповні.
Розводять скрекіт цвіркуни.
Хитає вітер легко човен.
Біжать хмарки, як табуни...
Ти пам"ятаєш оті ночі:
Любистком пахли, чебрецем?
А зірка нам дивилась в очі,
Яка була для нас взірцем.
Сиділо з нами поряд щастя,
Не віщувало нам розлук.
З сердець і душ лилася ласка,
Тепло торкнулося до рук.
Неспішно хвильки бились в човен,
Боялись тишу розбудить
І почуттів злякати повінь...
От тільки ніч щось холодить...
Щербатий Місяць, вийди з хмари,
Доріжку променем світи.
Твої таємні, може, чари,
Підсоблять шлях той знов знайти...
