Тобі би лиш вісімдесят було...
Ховався б день у тіні вечорові,
А ти гостей чекав би за столом,
Погладжуючи сиву шерсть котові.
А лютий замітав би всі стежки,
І сніг жбурляв на яблуню розлогу.
Ти б розставляв з напоями пляшки,
Ліхтар світився би біля порогу.
Ти завжди так чекав оцього дня,
Щоб з'їхались і діти, і внучата,
Щоб за столом зібралася рідня,
Та вже сім років я не маю тата...
06.02.2019р.
Ваш болючий спогад повернув і мене у той сумний і такий уже далекий час. Як хочеться з тобою говорити,
І знов своє доводити в запалі,
Та згасле серце вже не запалити
Тож залишились спогади й печалі
Спочивайте з миром, дорогі наші! 
