Підманула
Посунула хмара на дачі,
Чорнява, мабуть, дощова.
Нарешті вже небо заплаче
Й не треба мені поливать.
Лукава ж подумала трішки,
Цинічно наліво пішла.
І знову з відерцем пробіжки.
Ох, спритно мене підвела!
Втішили
Газета утішає:
Радіє хай село,
Дощів уже немає.
А в нас і не було.
Мій секрет
Я на фітнес поспішаю,
Також аеробіку люблю.
І в солярій устигаю.
Мій секрет - на дачі все роблю.
А час летить
Дачниця у затінку відпочива,
Заболіла в неї спина й голова.
Вся робота зупинилася умить.
Тільки час, немов заведений летить.
Щиро дякую, Любочко,за глибоке розуміння дачних турбот і, звичайно, усмішок. А що залишається втомленій дачниці, як не усміхатися в затінку під яблунею. Це чарівні миттєвості. Якби ж вони переважали трудові!