Здалось на дворі почалась весна,
Десь дівся сніг, порозлітались хмари.
І засміялась в полі тишина,
По болотах сховалися кошмари.
Неначе все в природі ожило,
Вітри лизали лиця теплим духом,
Землі хліба прикрасили чоло,
Поля шептали тихо щось на вухо.
Лише чомусь мовчали небеса,
Клинів не чути, хоч надійна днина.
Зима на дворі, та в душі весна,
Неначе купина неопалима.
Та є закони, писані давно,
Допоки на дворі зима панує,
Надворі холод, навіть, як тепло,
Весняну пору лише серце чує.
