Чи й справді все людині «по плечу»?
Чи недосяжна лише Незворотність?
Нажитись неможливо досхочу,
Й не можна повторити Неповторність.
Хіба вам мало хліба і води?
Чи вам скували волю у лещата?
Чи ви сліпці й потрібен поводир?
Чи, може, ваша свита вся у латках?
Чого волаєте? Чому вам все не так?
Шукаєте розради на чужині…
Як часто свій зароблений п'ятак
На благо жертвуєте нашій Україні?
Не ті часи вам? Всюди лиш ганьба?
В усім і всюди влада винувата?
Та ремствувать – це ще не боротьба!
Й фортеця ворога не вами була взята.
Вже досить в нас політиків й борців!
Вже досить пхатись в США і у Європу!
Стіка крізь пальці віра в кулаці…
Душа ж набатом: Спробуй, спробуй, спробуй…
Гарний вiрш, Олено. Досить мудрi заклики звучать, така життестверджувальна позицiя. То ще iснуе таке поняття, як "локус контролю". Коли людина хiд подiй, якi з нею вiдбуваються i власнi вчинки скоенi може по-рiзному пояснювати. Бувають люди - екстернали, тi завжди кажуть, що на iхню поведiнку вплинули якiсь зовнiшнi фактори, чинники. А iнша категорiя людей - iнтернали, тi, навпаки, свою поведiнку пояснюють лише внутрiшнiми факторами, власними тими або iншими психiчними якостями.
А то у вас у 17 i 18 рядках слова "вже досить" у двох рядках пiдряд звучать. Може вам у 17 рядку замiнити iх на "достатньо" або "чимало" - "Достатньо в нас полiтикiв й борцiв!" чи "Чимало в нас полiтикiв й борцiв!"