Ніжного люди гатунку -
Схожа реальність на міф.
Не допоможе й віщунка
Душі збагнути усіх.
Тож і мені це завдання,
Знаю, не зовсім легке.
Щоб завершити пізнання,
Слід мати серце зірке.
Є на прикметі еліта
Та, що зразок подає,
Як написать довгі звіти,
Ніби покращення є.
Певне, ніхто не йме віри
У посивілий взірець,
Бо живемо у зневірі:
Безладу прийде кінець?
Думка моя розмаїта:
Що моя зваженість жде?
Нащо мені та еліта?
Любий додому іде!
Дружна родина зібралась:
Діти, батьки, чоловік.
Ніжність у серці озвалась:
" Жити б у щасті повік!"
З радістю прочитала Ваш коментар, Людмило, в якому Ви оцінили моє творіння.Дійсно, незважаючи ні на що,нас утішає родинний затишок /якщо він є, а не плід творчої уяви.
Так, Ганночко, жити б нам у щасті повік. Хіба ж ми не заслужили його? Своєю працею,стараннями, високими стремліннями во ім'я добра. Якби ж усі до цього прагнули!